Я не знаю, зачем, и не ведаю, как
Мне носить без размеров одежду -
Охватила меня, словно сущий пустяк,
Снизошла и ко мне безмятежность.
То ли в ступор загнала лихая болезнь,
И теперь прохожу курс леченья,
То ли бегать устал, что охота присесть,
Отдохнуть от своих приключений.
Между мною и небом понизили ток,
И упало в крови напряженье,
И безвкусною стала мне, как опреснок,
Сама жизнь, уподобившись сени.
Как рукою махнул я на всё, мол, Бог с ним!
Всё до лампочки мне, будь что будет!
Словно в вену вкололи мне новокаин
И как праздники стали мне будни.
Я на пажити вышел, вольготен простор
После узкой и тесной тропинки,
Леса темного кончился мой коридор,
И игла соскочила с пластинки.
И не нужно мне больше спешить и бежать,
И считать до получки копейки -
Безмятежность, иначе сказать, - благодать,
И судьба уже мне - не злодейка.
И какая великая истина - мать
Остальных непростительных истин,
Безмятежность - не сон, а способность понять -
От тебя ничего не зависит.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
