Як і завжди, торкаються слова,
Що брат звіщає Божому народу.
Я дякую, Господь, що я жива,
Спасена і що в Церкві я Христовій!
Я дякую, мій Бог, за зібрання,
За всіх братів і також за сестричок:
Тут істина, тут Ти, тут благодать.
Ми славимо Тебе і возвеличуєм!
Ти так нас полюбив, що в світ прийшов,
Залишивши престол і вічну славу.
Прийшов на смерть, на хрест за нас пішов,
Помер, воскрес, вознісся в небо славно.
Ти зараз по правиці від Отця.
У Нього просиш, щоб продовжив милість,
Щоб ще продовжив благодаті час,
Щоб ще якась людина відродилась,
Покаялась в гріхах, Тебе знайшла,
Довірила життя Святому Богу.
Спасителю, Ти - Той, Хто любить нас,
Наш добрий Бог, Ісус, предвічне Слово!
Ти- Брат, Ти - Друг, Святий і Вірний Ти!
Радіємо Тобі і славословимо.
Схиляємо серця в пошані ми,
Тобі хвалу і славу всі возносимо!
Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 2249 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : СТУДЕНЧЕСКО-УГОЛОВНАЯ РОМАНТИКА - Светлана Капинос Это произведение "околохристианское", рассказ-настроение. Я увидела его во сне, и главным для меня явилось передать то СОСТОЯНИЕ, какое возникло при пробуждении. Литература затрагивает область ДУШИ человека, в лит-ре более задействованы чувства, нежели разум (как, напр., в философии или же публицистике), поэтому для меня важна Ваша оценка этого рассказа с как с моральной, так и с "чувствительной" точки зрения! Поделитесь, пожалуйста! Это здорово поможет мне в дальнейшей литературной работе!
