Якщо друг приунив, ти його не вини,
І образливе слово сказать не спіши.
Не назви слабаком, не назви нецікавим, -
Поможи у молитві боротись з лукавим.
Опустилися руки у друга - потіш,
А судити його не спіши, це облиш.
Посиди з ним тихенько, тихенько поплач,
І у горі його, так як можеш - розрадь.
Хай пізнає твій друг: ти його не лишив,
І не просто за усмішку й статки цінив.
В час печалі його не пройди стороною,
Обігрій свого друга хоч трішки собою.
Що у серці не бачиш, тому не суди,
І докірливе слово сказать не спіши.
Помолися за друга, схились на коліна,
Й знов настане у друга щаслива година!
Буде пісня весела і слава Творцю,
За даровану радість і віру живу.
Не просте є життя, не спіши докоряти,
Научися від Бога надію вселяти.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : О доброте милосердия-1 - Людмила Солма ПРИМЕЧАНИЕ в дополнение:
=История реальная и не раз слышанная мной с моих детства/юности от бабушки и её подруг молодости...
=фото автора Людмила Солма
="Японский поцелуйчик" - нынче в XXI-м веке миф о поцелуях "застенчивых людей" кажется немного "забавной выдумкой", а ведь так оно и было, наверное, когда-то раньше:
http://www.vitaminov.net/rus-sex-allkiss-practice-9865.html
http://www.mith.ru/cgi-bin/yabb2/YaBB.pl?board=east;action=display;num=1112875317
